Сіль скінчилася. Завжди була, а тут «на тобі».
- Я без солі жрать не можу - сказала собака.
- Сіль і ніебет - підтакнув кішка.
Сам я теж відчув охуенний недолік цього мінералу в організмі, а головне в їжі, яку намагався готувати. Раніше за поповненням природних ресурсів стежила дружина, але вже місяців зо три, як ми розійшлися. Вона с'ебала до молодого і прищавим студенту закінчуються останні курс престижного вузу і судячи з усього мають прекрасне майбутнє і шанс через пару років стати менеджером великої ланки. Я пожартував, що крупи бувають у коней, але дружина тільки самовдоволено хмикнула, після чого отримала по еблу, що стало моїм дозволом на розірвання шлюбу. Забрала з собою всі свої шмотки, диски якогось Браяна Феррі. Явного гомосека. Знав би раніше, що вона цю хуйню слухає - сжог б їх власноруч (її і диски). І пішла. А що сіль в будинку закінчується - ні хуя не сказала. Я, як натура схильна легким запоєм теж не відстежив це питання.

Поки що з горя пиячив, де-не який хавчик готували кішка з собакою.
- Тепер сам за своїми виблядкамі забирай! - Ще один із закидів кинутих мені перед відходом.
Виблядкі к стати вели себе гідно, тут вона напіздела. Наприклад, вона так і не знала, що вони на нашу розмовляти вміють. І були дуже охайні. Поки я тиждень колобродив, навіть не нагадували про себе. Куди срать ходили, хуй його знає ...

Взагалі вони в мене самостійні, кішка частенько в душі миється, собака та ваще телек Фотаком, в осоновном правда, про Івана Затєвахіна, але хоч не МТВ ебучее. Діалоги про риболовлю вони вдвох дивляться. Обговорюють щось потім до хрипоти. Люблять футбол.

Ну так от, поки я запалював коньячні зірки, вони тихо паслися, де то на вільних хлібах. А як у мене отходняка почалися, то заметушилися, дивлюся, кішка мені бульончиком несе, собака за кефіром збігала. Одне слово гідно себе проявили, не те, що колишня дружина. Ось, якого питається хуя, вона сьебалась? Гроші я заробляю нормальні, еб її за графіком, на манікюри з соляріями завжди реагував позитивно - слідкуй за собою і будеш любима, в затяжне блядство не пускали. Ні ж, захотілося їй прищів молодих придушити. Та й хуй на неї.

Став я по сіль збиратися. Одягнувся. Сказав собаці, щоб голосно Телекому не врубують і вийшов. Ранок видався морозним. Пошкодувавши, що забув про шапку (та й про зиму теж як то забув), я потрусив до найближчого магазину. Треба вам сказати, що касиркою там працює пресімпатічнейшая баба. Років так за тридцятник, але типаж просто блиск. Я вже давно хотів її на бефстроганоф запросити, та якось не зростається. І ось іду я й твердо вирішую, що цього разу заведу знайомство. Купив сіль, шампанського пару флаконів, якоїсь романтичної закуски типу морських ракоподібних, ну і просто їжі. Підходжу до каси. Сидить Вона. І народу ні кого.
- Доброго ранку!
- Здрастуйте.
- Як настрій?
- Як завжди.
- Ви до скольки сьогодні працюєте?
- До восьми.
- Я можу за вами заїхати?
- Навіщо?
- З метою запросити на приємний вечір.
- У мене справи.
- У сенсі місячні?
- Чоловік, вам пожартувати не скем?
- Які вже тут жарти, зустрів жінку своєї мрії, йду ва-банк.
- Ви у мене вже два роки коньяк купуєте, і тільки тепер мрію розгледіли?
- Та все коньяк заважав.
- З чим заважали? - Под'ебивает, це добре.
- З любов'ю до вас.
- Щось довго збиралися.
- Запрягайте довго, а їдемо - вітер у вухах!
- Ну добре, приходьте після восьми-раптово погодилася вона.

Увірвався до квартири, кричу:
- Генеральне прибирання!
П'ять годин ми наводили хату в порядок. Собака перемила весь посуд, кішка білизна перегладіла. Я теж брав активну участь, головним чином безжально знищуючи спогади про чоловіка.
- Ну що, сьогодні ебаться будеш? - Кішка такі моменти просікають на раз два.
- Планую, ви тільки відразу людини не лякайте своїми розмовами.
- Че мовчати весь вечір? - Собака з кухні кричить.
- Ну хоча б на початку мовчіть, а то знову про рибну ловлю почнете піздеть, і слова не вставити буде.
Приготував салат олів'є. Ракоподібних відвар. Посолив все. Сіль то тепер є, хули.
- Квіти купи, долбаеб - кішка як завжди справа каже.
Побіг до метро за букетом. Довго вибирав. Хотілося підкорити даму. Вирішив здивувати її трояндами. Коли приніс букет додому, звірина морди скривився.
- Це чого, типу нестандартний хід? - Кішку цю вб'ю коли-небудь!
- Вам нихуя не подобається я подивлюся? - Розлютився я не на жарт.
- Купив би за незвичним чого-небудь.
- Чого?
- Хризантеми або іриси, баб ці троянди вже заебали.
Робити нехуй, побіг знову до метро. На цей раз купив хризантем охуенно яскравого забарвлення. На контрасті з заметами виглядало дуже навіть нічого. Удома теж схвалили.
- А чого з трояндами робити будеш? - Собака цікавиться з усмішкою.
- Піду сусідці віддам, у неї вчора був ювілей.
- Розумна думка! - Собака шанобливо чухатися за вухом.

Телефоную до сусідки у двері.
- Хто там?
- Марино, це я, сусід з дванадцята.
Відкривається двері, на порозі Марина. Теж до речі нічого собі баба.
- У тебе свято було, ось із запізненням, але все ж таки вручаю букет!
- Ух ти! Спасибо! Проходи.
- Та ну, чоловік ревнувати почне.
- Який чоловік, я ж два роки в розлученні!
- Та ні, вибач, що колись, завтра заскочу.
- Своєю скажи, що б Телекому не врубують на повну.
- Та ми розійшлися.
- Чого це раптом? Ти ж ніби не бешкетував? - І так недобрим оком на мене дивиться.
- Іншого знайшла.
- Ну й дурна! А ти точно зайти не хочеш?
Ну хули їй сказати, ясен пень хочу я до неї зайти, та тільки ось іншим разом доведеться.
- Іншим разом, вибач, ні як сьогодні не виходить.
- Ну добре, буду чекати, спасибо еще раз за квіти.

Так і пішов я до себе з стоячою хуем. Поки ходив, тварини хліб порізали, ковбасу твердого копчення, сир. Відкрили банку оселедця і почали виймати з неї кістки. Треба сказати, що краще кішки кістки ні хто не виймає. Відчувається знання предмета.
- Лук тоді поріж - собаці кажу.
- Ти часом не проебі, вже без п'ятнадцяти і-пес нагадує.
Ломанулся у ванну, поголився на скору руку. І у вісім я був готовий.